-
Орден «За мужність» ІIІ ступеня (посмертно)
Іван Буцко був молодим батьком донечки та студентом медичного факультету УжНУ. Медицина була його покликанням: він закінчив Берегівський медичний коледж за спеціальністю «лікувальна справа» і 10 років працював фельдшером та старшим медбратом у реанімації Обласного клінічного центру нейрохірургії та неврології. Також працював асистентом ерготерапевта.
Колеги згадували Івана як скромного, але позитивного хлопця з чудовим почуттям гумору, завжди готового прийти на допомогу. Він пішов на війну з перших днів повномасштабного вторгнення, бо хотів, щоб його дитина жила під мирним небом. Служив на найскладніших напрямках, включно з Черніговом і Бахмутом. Побратими розповідали, що від точки евакуації до шпиталю на його руках не померла жодна людина, оскільки він запевняв: «Я не дам на своїй зміні вмерти».
Іван Буцко: «Я не дам на своїй зміні вмерти» (Ксенія Шокіна, Медіацентр УжНУ)
Цей QR-код веде на сторінку, на якій ви зараз перебуваєте. Якщо хочете, щоб про Героя дізналося більше людей, ви можете завантажити його для розміщення у локаціях, що присвячені пам’яті наших захисників...
