Герой

Владислав Свирида

Позивний: Хан
Звання: Старший солдат
Народився 02.02.2004
у селі Кам’яниця Ужгородського району
Загинув  09.08.2023 
на території Серебрянського лісництва Кремінського району Луганської області
Похований у селі Кам’яниця Ужгородського району
Нагороди:
  • Орден «За мужність» III ступеня (посмертно)

Владислав Свирида був юним воїном «Азову» й студентом юридичного факультету УжНУ. Зацікавленість ратною справою виявив ще в школі, а в 2019 році вступив до Мукачівського військового ліцею, де знайшов своє покликання. Був людиною із загостреним почуттям справедливості, лідером і «душею компанії». Після невдалої спроби вступити до Національної академії ДПСУ через проблеми зі здоров’ям, став студентом УжНУ. Мав активну проукраїнську позицію і захоплювався полком «Азов».

У березні 2023 року поїхав на вишкіл в «Азов», пройшовши надзвичайно важкий курс молодого бійця (КМБ). На фронті служив старшим кулеметником. Влад вірив, що «Бути воїном – значить жити вічно». Загинув від снайперської кулі.

Більше про Владислава Свириду:

Владислав Свирида: «Бути воїном – значить жити вічно» (Галина Кришінець, Медіацентр УжНУ)

Військова спеціалізація: Старший кулеметник
Військова посада: Старший кулеметник
Де служив: Полк особливого призначення «АЗОВ» Національної гвардії України
Вид сил безпеки й оборони: Національна гвардія України

Зв'язок з університетом: Студент
Підрозділ: Юридичний факультет
Спеціальність: Правоохоронна діяльність

Цей QR-код веде на сторінку, на якій ви зараз перебуваєте. Якщо хочете, щоб про Героя дізналося більше людей, ви можете завантажити його для розміщення у локаціях, що присвячені пам’яті наших захисників...

QR код сторінки
Завантажити для друку

Опубліковані спогади

Ростислав
Чернецький
17 Грудня, 2025
Твердохарактерний був, з породи «сказав – зробив», дуже надійний і вірний. Він усвідомлював, що буде в зоні бойових дій, ще перебуваючи в «Азові». Переконати його не йти туди було неможливо. Хоч як важко було на фронті, не шкодував, що пішов до війська. Захоплено розповідав, що відточує професійні навички, опановує нові види зброї. Він розумів для чого це робить. Не мав страху, жартував з труднощів. Це було його покликання. Побачивши на власні очі війну, Влад казав, що це надовго і буде ще важче. До цього треба готуватися всій країні. Але був упевнений, що перемога – за нами

Залишити спогад

Надіслати анонімно