Герой

Володимир Рубець

Звання: Старший солдат
Народився 15.06.1989
в селищі Міжгір'я
Загинув  31.03.2022 
на Запорізькому напрямку
Похований в селищі Міжгір'я
Нагороди:
  • Орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)

Володимир Рубець був миролюбним, дуже спокійним, добрим і відповідальним чоловіком, який з повагою ставився до всього живого. Закінчив географічний факультет УжНУ і працював гідрологом ІІ категорії Закарпатської водно-балансової станції. Вважав службу в армії обов’язком і служив у Донецьку. У 2018 році одружився, у 2020 році народився син Петро. Хоча Володимир мав законне право не йти на фронт, оскільки був опікуном дружини з інвалідністю, він вирішив інакше. Він усвідомлював, що якщо росіян не зупинити, вони прийдуть до нього додому, і сказав: «Мусимо битися, щоб не жити в постійному страхові». З 6 березня 2022 року служив стрільцем-помічником гранатометника 128 ОГШБр на Запорізькому напрямку. Тіло воїна вдалося забрати з окупованої території лише в червні 2022 року, а ідентифікація за ДНК тривала до липня 2023 року.

Військова спеціалізація: Стрілець-помічник гранатометника
Військова посада: Стрілець-помічник гранатометника
Де служив: 128-ї окрема гірсько-штурмова Закарпатська бригада
Вид сил безпеки й оборони: Збройні сили України

Зв'язок з університетом: Випускник
Підрозділ: Географічний факультет

Цей QR-код веде на сторінку, на якій ви зараз перебуваєте. Якщо хочете, щоб про Героя дізналося більше людей, ви можете завантажити його для розміщення у локаціях, що присвячені пам’яті наших захисників...

QR код сторінки
Завантажити для друку

Опубліковані спогади

Ганна
Ісаєвич
21 Грудня, 2025
Вова був другом, некровним братом, з яким можна було говорити про все. А ще, на диво, добрим, душевно теплим. Я його таким запам’ятала. Товариський, він ніколи не дозволяв собі когось дражнити, зло пожартувати, як це буває в юному віці. Ні, дії Володі завжди були свідомі. Він був здатний на дорослий, чоловічий вчинок. Коли у нас трагічно загинув одногрупник, Володя ще з одним хлопцем особисто поїхали до батьків загиблого. Після закінчення університету ми іноді бачилися, завжди мали про що поговорити. Володя і зброя? Я не можу це вмістити, як і прийняти те, що його нема

Залишити спогад

Надіслати анонімно